Halo - гра, яка призвела революцію серед консольних шутерів і вплив котрої важко переоцінити.

Коли ти виходиш на відкриту локацію, хапаєш Банші, і моментально, безшовно гра з шутера перетворюється на авіасім з догфайтом - це досі має свій вау-ефект. Або як на Вархозі льотаєш з чесним фізоном по планеті, допомагаєш своїм загонам відбиватись від Ковенантів, потім врятовані побратими до тебе доєднуються (один залазить на турель, інший- відстрелюється з пасажирського місця) і ти їдеш далі гасити ворогів разом. Всі ці ситуації динамічні, непередбачувані і з масою варіантів вирішення.

Як у відкритих так і закритих локаціях доставляє живий, динамічний ШІ, різні тактики ведення бою в залежності від підбору зброї. Ворожі фракції перестрілюються між собою і ти можеш в цей час прийняти більш вигідну позицію або взагалі пересидіти поки не залишаться недобиті вороги, з якими буде простіше впоратись.

Так, нажаль в закритих локаціях занадто часто практикується вражаюче нахабний копіпаст рівнів, де є тільки один вхід і один вихід, при цьому вони з'єднані коридорами зі стрілочками напрямку, які показують куди йти, оскільки те, що знаходиться за входом і виходом - абсолютно ідентичні рівні, з майже однаковим розташуванням противників. Абсурду ситуації додає той факт, що гравцю доводиться знов опинитись в побачених з десяток разів локаціях, тільки тепер зі зворотної сторони.

Але навіть періодично абсурдний копіпаст і без того не найвидатніших рівнів не здатен стати на заваді чудовому геймплею, який досі неймовірно відчувається і має вражаючу аддиктивність. Перший раз як запустив, провів там 4 години. Потім допройшов гру за ще 2 присісти. Схоже починаю розуміти Halo. Можна рухатись далі в Halo 2 і наново сідати за Halo 3/Reach/ODST.