Артхаусна гра про справжню "русскую тоску". Дуже гротескна й дуже депресивна, хоча, моментами видає й різні рофли.

Гра сподобалась своєю атмосферою та наративом, оригінальною ідеєю, образами героїв, похмурою естетикою світу та графікою. Вийшов свого роду відеоігровий артхаус тривалістю в пару фільмів. Цікаві й філософські роздуми автора через діалоги між персонажами. Головоломки прикольні й не душні, зависнути на якійсь можна тільки через свою неуважність. Загалом вийшло оригінально та самобутньо.

Якщо щось і не зайшло, то це тривалість гри. Мало. В грі є хороші геймплейні елементи, які б варто було розвивати, але автори вирішили зконцентруватись на інших речах. "Хорошенького понємножку" як то кажуть. Ще мені показалась не до кінця розкритою кінцівка. Ти наче розумієш її суть і що так і має бути, бо до цього все йшло, але хотілось би дізнатись, що там далі з героїнею сталось. Хоча б якийсь епілог. Ще є питання до модельок чоловічих персонажів, які здаються просто на тяп ляп зробленими. Й хоч з технічної сторони в гри все більшою мірою добре, та все ж косяки теж бувають.